ВІД “КВАДРАТА СМЕРТІ” – ДО ХРИСТОВОЇ ЛЮБОВІ

Поділитися

Коли людина потрапляє до СІЗО, її душу оповивають морок відчаю та зневіри. Від багатьох з тих, за ким зачиняється брама вільного життя, відвертаються родичі та близькі друзі, а переважній більшості ніхто не допомагає матеріально, а, часто-густо, навіть не підтримує морально. 

Держава ж ніколи особливо не піклувалася про цих знедолених людей. Між тим, вони – звичайні люди. Простягни їм своєчасно руку допомоги – матеріальної та у слові Божому – багато з них отримають шанс на нове життя, сповнене поваги та гідності. 
Чортківське СІЗО на Тернопільщині ще за радянських часі називали “квадратом смерті” або “фабрикою смерті”, адже у ньому був суворий режим. Сьогодні ситуація дещо інша, однак ці люди, як і всі інші, потребують справжнього людського спілкування для зцілення власної душі.

Вже упродовж кількох останніх років церква «Божа оселя»(м. Тернопіль) здійснює у цьому СІЗО служіння, надсилаючи сюди гуманітарну допомогу. 
Служителі церкви відвідують ув’язнених, намагаються вибудувати з ними теплі й відверті відносини, морально та духовно підтримати їх, вказати їм шлях до нового життя через Боже Слово та свідоцтва з власного життя. Вони збирають також необхідні дані про кількість необхідних ув’язненим речей, продуктів, засобів гігієни та побуту. 
Коли ж заґратовані бачать, що обіцяне їм – своєчасно та у повній мірі завозиться церковними волонтерами, коли кожне прохання виконується якісно й чесно – це наповнює їхні понівечені серця почуттями довіри та вдячності до людей і до Бога. Звідси вже – один крок до нового шансу почати життя з чистого аркуша. Віра дає людям силу та наснагу. Вони чекають нашої наступної зустрічі з нетерпінням та щирою приязню. 
Тож наше завдання – виправдати довіру цих знедолених, які вже не мають надії на людей: родичів, друзів, які одвернулися. 
Тому потрібно ще з більшою охотою іти до таких, служити їм, посилювати допомогу у Чортківському та інших СІЗО. Тоді “квадрат смерті” перетвориться на оазу Божої надії, на острівець взаєморозуміння й щирості між церквою та ув”язненими.

Віра Лахута, Тернопіль “Божа оселя”